Білі карлики

Дуже холодна біла карликова зірка.Дуже холодна біла карликова зірка. Вчені вважають, що деякі з них можуть мати планети.Білі карлики – це зірки, що складаються з електронно-ядерної плазми, позбавлені джерел термоядерної енергії і слабо світяться завдяки своїй теплової енергії, поступово остигаючи і червоніючи.

Найближчим з відомих білих карликів є Сіріус B, який віддадений від Сонця приблизно на 8,6 світлових років. Вважається, що серед сотні найближчих до нащої Землі зоряних систем білими карликами є вісім зірок.

На даний момент білі карлики складають, за різними підрахунками, від 3-х до 10-ти відсотків зоряного населення галактики Чумацький Шлях (розбіжності в оцінках обумовлені ​​труднощами спостереження віддалених білих карликів через їхню невелику світність).

Білі карлики утворюються в процесі еволюції зірок, маса яких надто мала для перетворення на нейтронну зірку, а саме не перевищує близько 10-ти сонячних мас, а таких в галактиці Чумацький Шлях більше 97-ми відсотків від загальної кількості. Коли зірка головної послідовності середньої або малої маси завершує «переробку» водню на гелій, вона розширюється і переходить в стадію червоного гіганта, який підтримує своє життя термоядерними реакціями перетворення гелію на вуглець і кисень.

Порівняльні розміри Сіріуса В і Венери.Порівняльні розміри Сіріуса В і Венери.Якщо ж червоний гігант має недостатню масу для підвищення температури ядра до рівня, необхідного для запуску процесу термоядерних реакцій за участю отриманого вуглецю, відбувається його накопичення в ядрі зірки, разом з киснем. Така зірка скидає зовнішню оболонку, формуючи планетарну туманність, а колишнє ядро ​​зірки перетворюється на білого карлика, що складається з вуглецю та кисню.

Залежно від початкової маси зірки, процес термоядерних реакцій також може зупинитися на гелії (для зірок з зовсім невеликою масою, характерних для подвійних зоряних систем) або на неоні (для зірок, у яких маса дорівнює 8 – 10,5 сонячних мас), що призведе до утворення білих карликів, які складаються відповідно з гелію або кисню, неону і магнію.

Сформовані білі карлики належать до групи компактних зірок з масами порівнянними або більшими ніж маса Сонця, але з діаметрами приблизно в 100 разів меншими і, відповідно, їх болометрична світність в ~ 10 000 разів менше за сонячну. Середня щільність речовини білих карликів в межах їх фотосфери дорівнює приблизно 105 – 109 г/см³, що майже в мільйон разів перевищує густину зірок головної послідовності.

Популяція білих карликів в зоряному скупченні NGC 6397.Популяція білих карликів в зоряному скупченні NGC 6397. Сині квадрати – гелієві білі карлики, фіолетові кружки – звичайні білі карлики з великим вмістом вуглецю.Першим білим карликом, якого вдалося виявити, стала зірка під назвою 40 Ерідана B, що входить в потрійну систему 40 Ерідана, яку ще в 1785-му році англійський астроном Вільям Гершель включив до каталогу подвійних зірок. У 1910-му році Генрі Норріс Расселл звернув увагу на аномально низьку світність 40 Ерідана B при її високій колірній температурі, що й стало мотивом для виділення подібних зірок в окремий клас білих карликів.

Вибрані білі карлики.

• J0917 + 46A – білий карлик з найменшою вагою (0,17 маси Сонця).

• RE J0317-853 – білий карлик з найбільшою вагою (1,35 маси Сонця).

• Сіріус В – найближчий до Землі білий карлик.

• KPD 0005 + 5106 – найгарячіший відомий білий карлик (200 000 К).

• PSR J2222-0137 – найхолодніший відомий білий карлик (<3000 К).

• G29-38 – пульсуючий білий карлик.

 

Переглядів: 138 | | Теги: термінологія
Всього коментарів: 0
avatar